На сторінці 4 методичних рекомендацій ви прочитаєте про календарно - тематичне та поурочне планування. На сторінці 96 - про формат контрольних та узагальнювальних робіт.
- ЗАКОН УКРАЇНИ Про забезпечення функціонування української мови як державної
- УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОПИС
- СТИСЛИЙ ОГЛЯД ОСНОВНИХ ЗМІН У НОВІЙ РЕДАКЦІЇ «УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОПИСУ» (2019)
- Інтернет-ресурси для створення інфографіки до уроку
**********************
Уроки історії у багатьох асоціюються з важкими датами і низкою нескінчених воєн, розділів, змін престолу і т.д. Потік матеріалу, деколи написаного нудно і сіро, не дозволяє школярам розгледіти по-справжньому цікаву історичну науку. Ви скажете, що все залежить від вчителя. Все не все, але багато, це точно. У сучасній школі арсенал педагогічного інструментарію настільки великий, що навіть тихі (і не дуже) трієчники можуть всією душею полюбити історію. Декілька прикладів того, як можна урок історії зробити яскравим і незвичайним.
Демократичність уроку
Історія є однією з небагатьох навчальних дисциплін, де учень може максимально активно діяти на уроці, він може визначати його хід і вносити свої корективи. Це не якесь нововведення, а одна з можливостей уроку. Розвивати мислення, логіку, вміння порівнювати і аналізувати, зіставляти факти, прогнозувати розвиток подій, - все це успішно відпрацьовується на уроці історії. Вчителю варто відійти від лекційної подачі матеріалу і взяти в союзники природну цікавість дитини, її бажання самому докопатися до суті питання, зробити відкриття, вгадати. Йдучи на урок, учитель уже може бачити його картину, він заздалегідь налаштовується на те, що істориками-дослідниками будуть самі діти, а вже роль вільних слухачів потрібно виключити. Найчастіше вчителі бояться не встигнути розповісти про все на уроці, упустити важливі моменти, мовляв, це загрожує знанням учня. Це помилкова думка. Якщо найяскравіші, ключові моменти ви піднесете дитині в незвичайній формі, він сам удома захоче ознайомитися з усією темою. Це як в детективі, хочеться швидше дочитати, щоб дізнатися ім'я вбивці. Один найпопулярніших таких прийомів - використання візуального джерела на протязі всього уроку. Перевіривши домашнє завдання, вчитель представляє дітям картину, або фотографію, яка пов'язана з темою уроку. Проаналізувавши одне візуальне джерело, можна проникнути в досліджувану епоху, можна відповісти на багато питань про суть події, про особистості історичного персонажа, по контексті події. Сталося занурення учня в тему уроку, і він вже готовий досліджувати далі. Учитель повинен згадати про функції шоумена і використовувати азарт і емоційність дітей у навчальних цілях. Не просто запитувати: «Чому людина на малюнку робить те і те?», А випереджати це словами «А зараз - суперпитання!», «Відповідь на це питання наблизить нас до розгадки чергової таємниці історії!». Діти в захваті від такого вчителя. Якщо вони просять вас побільше розповісти по не самому головному моменті в темі, із задоволенням і захоплено розповідайте, це мотивує їх на самостійне продовження вивчення теми. Подробиці й деталі запам'ятовуються часом краще основного матеріалу.
Час від часу не зайвим буде проводити анкетування, нехай учні вкажуть сподобалися їм моменти на уроках, форми уроку, побажання. Це координує вашу роботу і, безсумнівно, збільшить ефективність уроку.
Вчимося, граючи
Уроки у вигляді інтелектуальних ігор не повинні проводитися раз на рік. Дітям подобається відчувати себе героєм гри, бути всередині події. Можна не винаходити велосипед, а скористатися форматами відомих програм «О, щасливчик!», «Що? Де? Коли? »,« Розумники і розумниці »,« Своя гра ». Гарні такі форми для підсумкового контролю.
Пам'ятайте, що для дітей важливий антураж. На допомогу прийдуть наочності і реквізит. Успіх учнів теж повинен матеріалізуватися. І не тільки в оцінки, але і в пам'ятні грамоти, медальйони, посвідчення.
Щоб максимально активно задіяти у такому заході клас, розподіліть дітей на групи. Основна аудиторія буде безпосередніми учасниками, інших попросіть допомогти в мультимедійній презентації (вони не тільки проявлять вміння роботи на комп'ютері, але і запам'ятають питання з відповідями, а значить, оволодіють матеріалом). Можна доручити учням і ролі ведучих, журі, архіваріуса. Це тільки здається, що такий урок вимагає грандіозної підготовки. Діти все самі вивчать, зроблять і підготують, вам потрібно тільки правильно розподілити ролі і продумати сценарій уроку-гри. Він адже послужить вам в майбутньому, так і ціла скарбничка сценаріїв нестандартних уроків набереться.
Дивимося кіно
Кіносеанс можна влаштувати прямо в класі. Одного уроку в сорок п'ять хвилин, швидше за все, буде недостатньо. Але зробити спарений урок можливо, заздалегідь про це потурбувавшись. Сьогодні виходить багато програм в документальному ключі: цікавих і зрозумілих школяреві. Відшукати їх запис в Інтернеті нескладно. І якщо художній фільм розбивати на два уроки не варто, то документальну програму (якщо вона довго йде), розбити можна. Звичайно, попередньо ви повинні зацікавити учнів. Розрекламуйте відеоматеріал, розкажіть про свої особисті враження після його перегляду, задайте «питання для уважних». Такі уроки розвивають стрункість мислення, художній та естетичний смак, увагу.
Урок історичних загадок
Чудово, якщо ви час від часу зверніться й до такої форми уроку. Це теж свого роду гра: весь клас розділений на підгрупи, кожна з яких трудиться над вирішенням загадки історії. Щоб відповісти на ключове питання, необхідно зробити ряд завдань. Це можуть бути і тести, і логічні ланцюжки, і впізнавання історичних персонажів по картинці, і бліци, - що завгодно! Але в кінці роботи діти повинні відповісти на головне питання. У ньому не обов'язково повинен критися якийсь історичний факт. Ні, факти, дати, події хлопці повторять в процесі вирішення завдань. Ключове питання повинен розвивати їх аналітичне мислення, образне мислення, повинен мати виховне значення. Чому логічним було наступ Епохи Відродження? Надайте можливість самим учням відповісти на ці питання.
Прищепити інтерес до історії може талановитий учитель. Об'єднуйте школярів і вони будуть із задоволенням чекати нового уроку. Можна зібрати класну колекцію репродукцій великих картин, можна знайти час на уроці для обговорення цікавих для дітей подій. І якщо вчитель не буде односкладово відповідати на дитяче запитання. Дитяча захопленість історією напевно виросте.
Формування просторової компетенції на уроках історії
Корисне все, що примушує дитину зрозуміти – запам’ятати – засвоїти –
Привести до власної ціннісної системи – стати компетентною
Нині світ визнав головною метою суспільства ХХІ ст.. – здобуття якісної освіти, якій підпорядковуватимуться всі сфери життя. Тому сучасне суспільство ставить перед школою нові завдання – не тільки давати знання, формувати предметні уміння та навики, але і формувати компетентну людину, яка буде готова жити в будь-якому суспільстві і зможе себе реалізувати.
Сьогодні не дивно, що останніми роками відбувається різка переорієнтація оцінювання результатів освіти з поняття «освіченість» на поняття «компетентність» учнів. Це один з шляхів оновлення освіти, узгодження її із сучасними потребами і перенесення акцентів з процесу навчання на його результати і орієнтація змісту навчання на компетентнісний підхід та створення ефективних механізмів його запровадження.
Поняття компетентність
Термін «компетентність» введено експертами Міжнародної організації праці у 80-х роках минулого століття.
Компетентний ( з лат.competent») – обізнаний, спроможний кваліфіковано здійснювати діяльність, спираючись на певну суму знань, систему ціннісних орієнтацій.
Шлях формування компетентної людини один – формування ключових (загальних) та предметних компетентностей.
Компетентність
- структурний набір знань, умінь, навичок і ставлень, що набуваються в процесі навчання;
- загальна здатність особистості, яка характеризується складними вміннями, навичками, що базуються на знаннях, які дають змогу ефективно діяти або виконувати певну функцію
Ключові компетентності (між предметні) – здатність здійснювати складні полі функціональні види діяльності.
Вчені виділяють такі ключові компетентності: навчальну, культурну, здоров’язберігаючу, інформаційно-комунікативну, соціальну, громадянську, підприємницьку.
Галузеві компетентності набуваються в результаті засвоєння змісту освітньої галузі (наприклад – суспільствознавчої)
Предметні компетентності набуваються впродовж вивчення предмета.
Предметні компетентності для предмета «Історія»:
хронологічна, просторова, інформаційна, мовленнєва, логічна, аксіологічна.
В основі концепції компетентності лежить ідея виховання компетентної людини і професіонала, який не лише має необхідні знання, професіоналізм, високі моральні якості, а й вміє діяти адекватно у відповідній ситуації, застосовуючи знання і беручи на себе відповідальність за певну діяльність. Бути компетентним - означає вміти мобілізувати в певній ситуації надбані знання і досвід. Неодмінною складовою шкільної історичної освіти є формування предметних компетентностей, тобто умінь, які дозволяють не тільки добувати історичні знання, а також використовувати їх на практиці. Усі історичні події відбуваються не тільки в часі, але й в просторі. Важливе місце серед компетентностей, яких має набути учень при вивченні історії, посідає просторова компетентність учня.
Просторова компетентність, передбачає вміння учнів орієнтуватися в історичному просторі:
співвідносити розвиток історичних явищ і процесів з географічним положенням країн та природними умовами;користуючись картою, пояснювати причини і наслідки історичних подій, процесів вітчизняної та всесвітньої історії, основні тенденції розвитку міжнародних відносин, пов’язані з геополітичними чинниками і факторами навколишнього середовища;
характеризувати, спираючись на карту, історичний процес та його регіональні особливості.
6 клас
Тема : «Стародавня історія України»
- Визначати територію, яку заселяли скіфи, сармати, кіммерійці та інші племена;
- Показувати на карті та позначати на контурній карті розташування грецьких міст-держав – Херсонесу, Боспорського царства, Ольвії, Фанагорії, Тіри,;
- Позначати на контурній карті територію, яку заселяли племена трипільської, зарубинецької, черняхівської культури;
- Показувати на карті напрямки просування територією України готів, гунів, аварів, угрів, хозар;
- Визначати напрямки розселення слов’ян зі своєї прабатьківщини у ІІ – ІУ ст.;
7 клас
Тема. «Виникнення та розквіт Київської Русі»
- Показувати на карті та наносити на контурну карту територію проживання східнослов’янських літописних племен у УІІІ-ІХ ст.;
- Показувати місцезнаходження міст Київської Русі: Києва, Чернігова, Переяслава, Галича, Володимира, Новгород-Сіверського;
- Визначати місцезнаходження літописних міст Київської Русі: Листвена, Унежича, Трублаїв, Стародуба; Вишгорода,
- Показувати напрями походів князя Святослава, місце його загибелі;
- Позначати місця найбільших битв русичів з печенігами;
- Визначати межі земель, князівств та їхні головні міста;
- Визначати сусідні країни;
- Показувати напрямки походів Ігоря, Олега;
Система громадянського виховання
Єдина реальна розкіш – це розкіш людського спілкування
А. де Сент-Екзюпері
Там, де є демократія – там є дискусія
Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) проголошує освіту ХХІ століття освітою людини.
На відміну від старої парадигми, у 90-х роках ХХ століття склалася нова, критично-креативна парадигма освіти. Ці зміни торкнулися й історичної освіти. Згідно з новими поглядами, історичні наукові знання – це знання, що утворилися в результаті обміркування і тлумачення історичних фактів дослідниками; історія має справу не з історичними істинами, а з історичними доказами; будь-які історичні знання – це інтерпретації, версії й тлумачення певного автора з метою пояснити події минулого, а отже, вони є його особистою точкою зору. Таким чином, висновки й оцінки істориків не є абсолютними. Їх можна переглянути у світлі нових невідомих фактів та свідчень.
Відповідно до нової мети шкільної історичної освіти, пріоритет віддається не предметному аспекту (кількість інформації, яку запам’ятав учень), а мотиваційному, ціннісному та процесуальному. Учні повинні розуміти природу і сутність наукових історичних знань, критично сприймати інтерпретації історичного процесу істориками, бути здатними до власного бачення та аргументованого тлумачення цього процесу.
Технологія формування критичного мислення вважається винаходом американської педагогіки. Вона заснована на творчому співробітництві вчителя і учня й орієнтована на розвиток в учнів аналітичного підходу до будь-якого матеріалу. Ця технологія розрахована не на запам’ятовування матеріалу, а на постановку проблеми і пошук способів її розв’язання. Це означає можливість розвинуті етапи мислення: узагальнення, аналіз, синтез, уміння визначати проблеми. Вимогами проблемного і творчо-пошукового навчання повністю відповідає дискусійна модель навчання.
Кінцевою метою вивчення історії є формування духовних цінностей, зокрема таких як демократична культура, плюралізм і толерантність, здатність до суспільного діалогу, готовність до компетентної участі у житті суспільства, конструктивного пошуку шляхів розв’язання суспільних проблем. Найефективнішим методом формування таких цінностей є саме активна творча дискусія. Тому що давати усе в готовому вигляді – не лише неефективно, а й шкідливо.
Одне з найважливіших завдань стратегії активного навчання полягає у зміні форми спілкування в освітній діяльності. Ця зміна означає перехід від монологічного до багатопозиційного навчання, у якому немає концентрації на позиції учителя. Організація такого процесу спілкування передбачає використання дискусії.
Дискусією ( від лат. discussio – розгляд) в дидактиці називають метод навчання, який грунтується на обміні думками з певної проблеми. Дискусії допомагають глибокому розумінню проблеми, виробленню самостійної позиції, вчать оперувати аргументами, критично мислити, краще розуміти іншого, визнавати слушні аргументи, сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ.
Таким чином, процес формування історичних знань передбачає послідовний перехід від репродуктивних методів навчання до проблемних. Відповідно, змінюються і методичні прийоми: від риторичних запитань до дискусії.
Елементи змісту історичної освіти | Методи навчання | Методичні прийоми |
історичні факти | репродуктивні | риторичні запитання |
історичні поняття | реконструктивні | текстові порівняльні таблиці |
історичні закони | проблемні | аналіз іст.джерел за допомогою еврестичної бесіди |
історичні теорії | проблемно-пошукові | дискусія |
О. Пометун розглядає дискусію не як окремий метод, а як групу методів, побудованих на організації обміну думками між учасниками навчального процесу. К. Баханов визначає: « Дискусія – дослідження і колективне обговорення будь-якого спірного питання з метою правильного його розв”язання». Дидакт Вінсент Оконь: « Дискусія грунтується на обміні думками між учителем і учнем або тільки між учнями, можливо, що ці думки відображають особисті погляди учасників або спираються на погляди інших. Справжню дискусію характеризує відмінність позицій і водночас спроба пошуку позиції, яка була б спільною для всіх учасників дискусії».
Можна виділити кілька різновидів дискусії. Перший і найкращий є процесом спільного розв’язання проблеми класом або групою учнів. Якщо проблема підібрана грамотно, дискусія розвивається сама. Особливо тоді, коли учні працювали над проблемою тривалий час, коли в них була можливість підібрати відповідну інформацію та продумати аргументацію. Другим різновидом є дискусія, що спрямована на формування переконань молоді. Вона, як правило, стосується особистісних проблем, власного ставлення молоді до проблем добра і зла, справедливості й несправедливості, того чи іншого стилю життя. Тому вирішальну роль відіграватимуть не так факти й аргументи, як власні оцінки учнів, а також системи їхніх цінностей. Третій різновид – дискусія, метою якої корекція учнями власних знань. Це найменш динамічний різновид дискусії. Важливу роль тут відіграють не так аргументи (хоч і вони мають значення) та оцінки, як наявність багатої й точної інформації з теми дискусії. Доброю підготовкою до такою дискусії вважається попереднє ознайомлення молоді із джерелами ширшими, ніж матеріали підручника.
У дидактиці рекомендується застосовувати метод дискусії тоді, коли учні досягли великого ступеня зрілості та самостійності в опануванні знань, у формулюванні проблем, у доборі та частковому викладі своїх аргументів, у предметній підготовці до теми дискусії.
Відомий дидакт М.В. Кларін так описує початок дискусії: « Проведення дискусії на основі історичних матеріалів треба починати з постановки конкретного історичного питання. У жодному разі це питання не формулюють у дусі того, хто був винен, а хто ні. В центрі уваги мають бути можливості розвитку подій. Що було можливим за того чи іншого збігу обставин? Які дії міг вчинити той чи інший історичний діяч для досягнення певної мети або від яких дій утриматися? Чи відображала ця мета насправді інтереси тієї соціальної групи, яку він репрезентував? Чи були можливі альтернативні дії?»
Коли вчитель починає роботу з підготовки до дискусії, визначається найважливіше – формулюється відповідь на одне запитання: які ідеї мають розвиватися в ході проведення дискусії? Ідеї повинні бути суперечливими, щоб формувати критичне мислення за допомогою критичного аналізу різних поглядів.
Технологія критичного мислення передбачає такі три стадії.
- Перша – актуалізація наявних знань учнів, пробудження інтересу до теми. Саме на цій стадії визначається мета вивчення матеріалу.
- Друга – осмислення нової інформації, понять, ідей.
- Третя – роздуми або рефлексія. Тут учень осмислює вивчений матеріал і формує свою особисту думку, ставлення до вивченого матеріалу. На цій стадії можлива дискусія.
Дискусія відбувається за такою схемою: вступне слово вчителя, в якому розкривається тема і мета дискусії, нагадуються правила її проведення; розвиток дискусії, оголошення питань та їх висвітлення різними групами; підбиття підсумків, теоретичних і практичних, формулювання рекомендацій. На підготовчому етапі дискусії учні ознайомлюються з основними питаннями дискусії й рекомендованою літературою, практичними завданнями для груп, правилами ведення дискусії.
Правила ведення дискусії
- Сперечатися слід по суті: головне в дискусії – аргументи, факти, логіка, доказовість.
- Необхідно уникати реплік, що принижують людську гідність, поважати опонента, прагнути зрозуміти його, перш ніж критикувати, виявляти стриманість.
- Слід чітко формулювати свою думку.
- Треба прагнути встановити істину, а не демонструвати своє красномовство.
- Бажано виявляти скромність і самокритичність, уміння з гідністю визнавати недоліки своєї аргументації.
Уроки-дискусії за принципом проведення можна поділити на кілька груп. До першої групи належать регламентовані або структуровані уроки-дискусії. Особливістю таких уроків є чітка визначеність плану, структури і регламенту обговорення. На обговорення виноситься конкретизована проблема або проблемне запитання, що є частиною загальної проблеми, яку необхідно буде розв’язати.
Приклад
В 11 класі робота з поняттям «демократія» відбувається в ході вивчення багатьох тем, зокрема «США та Канада у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття», «СРСР у 1953 – 1954 роках», « Перебудова та розпад СРСР», «Крах тоталітарного режиму у східноєвропейських країнах».
Рекомендовано проаналізувати революційні події в Румунії у 1989 році й з’ясувати, чи можна побудувати демократію шляхом революційного насильства? Кожен учень заповнюватиме в зошиті:
Чи можна побудувати демократію шляхом революційного насильства | |
Так | Ні |
Учні заносять свої власні аргументи в обидві колонки, спираючись на знання з історії ХХ століття, і роблять висновки. Потім вони обговорюють їх у класі під час дискусії.
До другої групи належать уроки-дискусії ігрового моделювання. Особливістю такого виду заняття є те, що учням задаються певні соціальні, політичні або наукові ролі. І виходячи із заданої ролі, учні розв”язують поставлені проблеми. Така організація уроку-дискусії забезпечує можливість застосувати метод «занурення в епоху», урізноманітнює пізнавальну діяльність учнів. Частина учнів з позиції очевидців оцінюють події та історичні персоналії, інші пропонують сучасні оцінки. Поєднання оцінок минулого із сучасними і є особливістю такої дискусії.
Приклад
10 клас, тема «Українська національно-демократична революція. Успіхи та прорахунки Української ЦР» урок – суд історії. Проведення уроку – суду історії передбачає обов’язковість підготовчого етапу, що проводиться заздалегідь (за 2-3 тижні) й передбачає наступні дії:
– попередньо вчитель повідомляє тему уроку та форму його проведення;
– з урахуванням інтелектуальних здібностей учнів та їхнього бажання, на основі принципу добровільності розподіляються ролі: прокурора, свідків обвинувачення, адвоката та свідків захисту, присяжних, головуючого – судді, секретаря суду, журналістів, глядачів, визначаються їхні функції;
– вчитель разом з учнями обговорює правила гри та визначає регламент;
– готується відповідна атрибутика;
– пропонується й опрацьовується додаткова література;
– організовується ознайомлення з пам’ятками для учасників судового процесу;
– узгоджуються питання для обговорення.
Своєї мети урок досягне лише тоді, коли школярі будуть співавторами цього дійства. Проводити урок слід на спареному уроці.
До третьої групи відносяться проектні уроки-дискусії. Методичними змістом такого уроку є надання учням можливості запропонувати можливі варіанти розв’язання поставленої проблеми. Кожна група готує свій варіант і вони обговорюються у ході дискусії.
Приклад
Урок у 9 класі з теми «Україна напередодні та на початку російської революції 1905 – 1907 років». За три тижні учням повідомляється питання – «Шляхи розв’язання протиріч, які склалися напередодні революції: – з позиції сили – революція; – з позиції розуму – реформування держави.»
Четверту групу складають уроки-діалоги. За останні 15 років сучасні дидакти розробили численні методичні прийоми проведення дискусії (діалогу) на уроці, і вони вважають, що при вивченні певних тем цей метод неможливо замінити іншим.
Приклад
10 клас, всесвітня історія, тема «тоталітаризм». В ході уроку для з’ясування поняття «тоталітаризм» можна запропонувати виконати вправу.
Зачитується вислів Муссоліні: «Я докладаю нелюдських зусиль, щоб просвітити цих людей. Вони мусять зрозуміти, що стануть зрілими, лише підкоряючись. Коли вони навчаться покірності, вони повірять у те, що я говорю, і тоді підуть маршем, стрункими колонами під мою команду». Учні виділяють ключове слово в цьому фрагменті й пояснюють свій вибір (це слово – «покірність»). Вчитель об’єднує учнів у малі групи. Роздає фотографії «Нацистський парад» та «В’язні концтабору». Групи дають відповіді на наступні запитання :
– Хто зображений на фотодокументах?
– В який час і з якою метою могли створюватись ці фотографії?
– Що спільного і що відмінного в них?
– Які почуття володіють людьми, зображеними на фотографіях?
Вчитель заслуховує відповіді у формі діалогу. Ставить групам наступні запитання:
– Яка мета такого режиму7
– Якими рисами має характеризуватися такий режим?
– Якими засобами цей режим досягає бажаної мети?
Вчитель узагальнює відповіді учнів. Проводить міні-дискусію на тему «За умов тоталітаризму в чиїх лавах краще?»
Існує також класифікація дискусії за формами проведення
Командні | Групові | Парні |
Вільні дебати, диспут | «круглий стіл», консиліум | «акваріум», «концентричні кола» |
ТИПИ УРОКІВ ІСТОРІЇ
Існують різні підходи до класифікації типів уроків історії. Основними є такі:
І.
1. Вступний урок.
2. Урок викладу нового матеріалу.
3. Урок розбору.
4. Урок вироблення умінь і навичок.
5. Урок узагальнюючий.
6. Урок повторювально – узагальнюючий.
7. Урок застосування знань.
8. Урок опитування.
9. Урок комбінований.
( О.О.Вагін)
ІІ.
1. Ввідний ( початок уроків).
2.Вступний (початок теми).
3. Вивчення нових знань.
4. Закріплення нових знань.
5. Перевірки і обліку знань умінь і навичок.
6. Комбінований.
7. Повторювально – узагальнюючий.
(П.Лейбенгруб)
ІІІ.
- 1. Засвоєння нових знань.
- 2. Оволодіння уміннями і навичками.
- 3. Застосування знань, умінь і навичок.
- 4. Узагальнення і систематизації знань.
- 5. Перевірки знань, умінь і навичок.
- 6. Комбінований урок.
(Ю.Бабанський )
ІУ.
- 1. Урок введення нового матеріалу.
- 2. Урок перевірки знань.
- 3. Урок комбінований.
- 4. Урок повторення.
(Н. Дайрі)
ПРИЙОМИ МИСЛЕННЯ
Прийом "Шість капелюхів"
«Мислення — це навик; його можна розвинути і
покращити, якщо знати як»
Едвард де Боно,
засновник Світового Центру нового мислення
Використання прийому «Шість капелюхів мислення»
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Едвард де Боно пропонує чотири типи використання «капелюхів мислення»:
1) одягти капелюх;
У ході обговорення вчитель може попросити учнів одягти капелюх конкретного кольору — «Давайте одягнемо білі капелюхи. Які факти нам відомі? Що ми знаємо про це?», «Ми потрапили в тупик. Чому б нам не одягти зелені капелюхи і не пошукати нові підходи до цієї проблеми?».
2)зняти капелюх;
Вчитель може попросити учня зняти капелюха певного кольору, тобто тут мається на увазі, що в даний момент мислення учня належить до певного типу, а вчитель просить його відійти від цього типу мислення — «Здається, ми сфокусувалися на мисленні в червоному капелюху. Давайте знімемо його на хвилинку», «Ви запропонували багато нових ідей і можливостей, тепер у нас їх багато. А зараз давайте знімемо зелені капелюхи», «Добре, це непогані думки в чорному капелюсі. Давайте поки що відкладемо його в сторону».
3) змінити капелюх;
Як тільки учні ознайомлені з правилами гри, вчитель може попросити учнів миттєво переключити мислення, запропонувавши їм зняти одного капелюха і одягнути іншого. Цей метод дозволяє закликати учнів до переключення напрямку думки, не ображаючи їх. Вчитель не критикує висловлені думки, а пропонує їх змінити — «Ми розглянули позитивні сторони. Тепер давайте переключимося з жовтого капелюха на чорний. Можливо, дана ідея не спрацює? Які негативні наслідки можливі в такому разі?», «Находячись у чорному капелюсі, ви пояснили, чому ідея може не спрацювати. Тепер давайте одягнемо зеленого капелюха, і подивимося: чи можна вирішити проблеми?», «Ця ідея цікава. Тепер давайте знімемо зеленого капелюха і одягнемо білого. Нам потрібно дізнатися факти».
4)позначити своє мислення;
Учень або вчитель можуть назвати капелюха, щоб показати, який тип мислення збираються використати. Просто сказавши, що одягається чорний капелюх, з’являється можливість обговорювати негативні сторони ідеї, не нападаючи на людину, яка її запропонувала — «Одягаючи на хвилину червоного капелюха, я маю сказати, що запропоновані нові ідеї мені набагато менше подобаються, ніж попередні.», «Одягаючи чорного капелюха, я хочу сказати що цей план не спрацює».
Отже, підсумовуючи, вчитель може попросити учнів одягнуть, зняти, змінити чи позначити капелюха. Вчитель може також сам одягти чи зняти капелюх. Формальність та ігровий аспект методу — його найбільші переваги. В європейських країнах метод «шість капелюхів мислення» використовується для навчання не тільки учнів, а й менеджерів, консультантів, директорів фірм.
Дискусійна сітка Алвермана
Тема. Західна Україна в період завершення революції (9 клас)
Проблемні питання
1. Чи можна було мирним шляхом розв'язати суперечності між австрійською владою та українським населенням?
2. Чи могли українці виборювати свої права у збройному протистоянні з австрійським урядом?
Протягом 1-3-х хвилин учні записують у дві колонки аргументи «за» та «проти», після чого обговорюють у парах написане. Потім учні діляться на групи за поглядами і кожна з утворених груп відстоює свою думку.
Відбувається диспут. Даний вид роботи цікавий тим, що кожний з учнів
намагався віднайти аргументи і «за», і «проти»; а це сприяє глибшому
розумінню питання, вихованню толерантності, терпимості до переконань, що не відповідають особистим.
(Варіанти відповідей «так», «ні», не «знаю».) За допомогою карток учні «голосують» з кожного питання
«Атака на вчителя» («Атака на учня» )
Після вивчення нового матеріалу вчитель оголошує учням, що зараз вони поміняються місцями — учні будуть ставити питання, а вчитель (або один учень) відповідати на них. Висувається умова — вчитель буде відповідати тільки на цікаві запитання. Ця умова якраз і стимулює учнів складати запитання проблемного характеру.
«Бортові журнали» -записують свої думки на наступні питання
Що мені відомо з цієї теми? Що нового узнав з тексту?
Зустрівши у тексті ключові моменти, учні заносять їх до свого бортового журналу
«Ключові фрази» Вчитель пропонує учням набір ключових фраз до нової теми. Учні отримують завдання: попрацювати в парах та скласти зв’язний текст із запропонованих фраз. Ця робота займає 5-8 хв. Потім кожна пара пропонує свій варіант.
«Генератор ідей» - прийом організації індивідуальної й групової форми роботи учнів на початковій стадії уроку, коли йде актуалізація наявного в них досвіду й знань. Він дозволяє з’ясувати все, що знають або думають учні з обговорюваної теми уроку.
Обмін інформацією проводиться по наступній процедурі:
- задається пряме запитання про те, що відомо учням з тієї або іншої теми;
- спочатку кожен учень згадує й записує в зошиті все, що знає з тієї або іншої теми (виключно індивідуальна робота, тривалість 1-2 хв.;
- потім відбувається обмін інформацією в парах або групах. Учні діляться один з одним відомими знаннями (групова робота). Час на обговорення не більше 3 хв. Це обговорення повинно бути організованим, наприклад, учні повинні з’ясувати, у чому збіглися наявні подання, із приводу чого виникли розбіжності;
- далі кожна група по колу називає якусь одну відомість або факт, при цьому не повторюючи раніше сказаного
(складається список ідей);
- всі відомості коротко, у вигляді тез записуються вчителем (без коментарів), навіть якщо вони помилкові;
- всі помилки виправляються далі, під час освоєння інформації.
«Дошка запитань» Вчитель вивішує великий аркуш паперу на видному місці в класі, де учні можуть записувати запитання, які виникають у ході обговорень під час уроків. Мета полягає в тому, щоб учні могли записати будь-які свої запитання, що виникають у них, коли вони беруть участь в обговоренні, читають щось самостійно за власним вибором чи дорученням вчителя, виконують інші завдання. Складений учнями перелік запитань може стати матеріалом на уроці узагальнення й систематизації знань. У цьому переліку вчитель може знайти цікаві варіанти ключових та тематичних питань, які він зможе використати при вивченні цієї теми наступного навчального року
«Експерти проти журналістів» Учні поділяються на дві групи — "експертів", що відповідатимуть на запитання, та "журналістів", що будуть ставити запитання. На дошці варто завчасно записати як приклад орієнтовний перелік запитань, що сприятимуть
розвитку критичного мислення.
«Знаємо - хочемо дізнатися - дізналися» Найкраще використовувати цей метод на етапі актуалізації та мотивації навчальної діяльності учнів. У процесі роботи учнів спочатку просять подумати над тим, що вони вже знають з теми цього уроку, поставити запитання до цієї теми та знайти відповідь на ці запитання. Під час роботи учням пропонують заповнити таблицю: Що знаємо? Про що хочемо дізнатися? Про що дізналися?
«Кластери» - графічний спосіб організації учбового матеріалу. Кластери – малюнкова форма, зміст якої в тому, що в середині аркуша або дошки записується основне слово (ідея, тема), а з двох боків від нього фіксується інформація, якимось чином з ним пов’язана. У центрі тема, довкола неї – великі змістовні одиниці, поєднуємо їх прямими лініями з темою.
«Концептуальна таблиця» - прийом використовується коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, за якими це порівняння відбувається.
«Кошик ідей». Учням задається питання, про те, що їм відомо з вказаної теми. На початковому етапі ця робота індивідуальна (1-2хв.). Потім діти обмінюються інформацією в парах або групах. Далі кожна група по колу називає факти, імена, події не повторюючись – складається список ідей. Усі свідчення записуються вчителем на дошці без коментарів, навіть якщо вони хибні. За ходом заняття ці факти будуть складатися у логічний ланцюжок.
«Логічне дерево» .Цей прийом можна використовувати під час обговорення проблем, пошуку рішень. Найкраще, якщо проблема розглядається з різних боків, а рішення опирається на досить ясну фактичну базу. У процесі читання учні працюють наступним чином: коріння – то проблема, що розглядається в тексті. На самому стовбурі є основні та допоміжні гілочки. На основних учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. На допоміжних гілках розташовуються факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти.
Свій висновок з досліджуваного питання учні можуть зробити на стовбурі «логічного дерева».
«Переплутані логічні ланцюжки» -прийом підходить для «подійних» тем, в яких розглядаються війни, зміни в житті країни та людей, виявляються причини та наслідки. Учням пропонується виявити послідовність подій. Для цього вони отримують картки, де вказані елементи подій у переплутаному вигляді. Далі діти відмічають послідовність у вигляді ланцюжка чисел, кожне з яких означає певний елемент подій. Далі заслуховуються ланцюжки. Можна ще запропонувати скласти розповідь за своїм ланцюжком.
«Підказка»-вчитель пропонує учням коротку інформацію про тему, свого роду підказку, яка допоможе учням здогадатися про що піде мова на уроці, викличе у них зацікавленість, бажання вивчати цю тему. Це може бути текст закону, лист, оголошення, відео- або аудіофрагмент, вірш, фото тощо.
«Піраміда роздумів» - учні записують перший рядок, виражений одним словом, як правило, іменником; другий рядок учні будують із двома словами; третій – трьома; четвертий – чотирма (відношення учнів до цієї теми). Потім рядки зменшують кількість слів - 3, 2, 1 (останнє слово учні пишуть на емоційно-образному рівні теми, воно виступає «скарбом» - висновком, закритим під пірамідою).
Цей прийом можу бути запропонований як індивідуальне самостійне завдання та може використовуватися на стадії рефлексії, хоча може бути дана і як нетрадиційна форма стадії виклику.
«Піраміда роздумів» може виступати у якості:
• Інструмента для синтезування складної інформації;
• Способу оцінки понятійного багажу учнів;
• Засобу розвитку творчого виразу.
«Позначки» - читаючи параграф підручника потрібно робити позначки на полях. Позначки мають бути такими:
» на полях, якщо прочитане підтверджує те, що ви вже знаєте.Π Ставте «
Ставте « - » ( мінус) , якщо прочитане відрізняється від того, що ви вже знаєте, чи думаєте, що суперечить вашим уявленням.
Ставте «+» ( плюс) на полях, якщо прочитане несе для вас нову інформацію.
Ставте « ?» ( знак питання) на полях, якщо ви натрапляєте на інформацію, яка вас бентежить, чи якщо хочете знати про щось більше.
» « - » « + » « ?»Π Доцільно запропонувати учням скласти власну таблицю позначок для впорядкування інформації:
«Правильні та помилкові твердження» -учні повинні встановити істинні чи хибні ці твердження.
Наприклад, початком уроку в 11 класі за темою «Епоха застою» можуть бути запропоновані наступні твердження:
• в епоху застою була ухвалена нова конституція, в якій були проголошені демократичні свободи;
• це був час розквіту літератури та мистецтва;
• була відновлена система ГУЛАГу;
• жорстка цензура;
• кращі діячі науки та мистецтва були вигнані з СРСР;
Потім учні повинні встановити істинні чи хибні ці твердження. Після ознайомлення з основною інформацією повертаємось до даних тверджень та просимо оцінити їх.
Прийом таблиця «Плюс-мінус-цікаво» .Нова інформація заноситься у таблицю, за ходом прослуховування лекції заповнюються відповідні стовпчики.
«П» інформація, яка з точки зору учня, носить позитивний характер
«М» негативний
«Ц» найбільш цікаві та суперечливі факти
«?» «є питання»
При використанні даного методу інформація не тільки більш активно засвоюється, систематизується, а й оцінюється.
«Резюме» Вчитель пропонує учням підвести підсумки своєї діяльності на уроці, написавши резюме з використанням ключових фраз:
• в ході уроку мені вдалося…;
• найважливішим знанням для мене стало…;
• у ході роботи над темою в мене виникли почуття…;
• мене зацікавили питання…;
• мені не вистачило наступних знань та вмінь…;
• у цих питання я б хотів розібратися докладніше…;
• ці питання не викликали зацікавленості…
«Ромашка Блума» (ромашка питань) Шість пелюсток – шість типів питань:
1) Прості (назвати факти, пригадати певну інформацію);
2) Уточнюючи (метою цих питань є надання людині можливості зворотного зв’язку відносно того що він тільки що сказав);
3) Інтерпретаційні або пояснюючі (звичайно починаються зі слова «чому?»);
4) Творчі (у питанні є частка «якщо б», елементи умовності, прогнозу);
5) Оціночні (направлені на вияснення критеріїв оцінки тих чи інших подій, фактів, явищ);
6) Практичні (це питання направлені на встановлення зв’язку між теорією та практикою)
«Рюкзак» -метод дає можливість залучити кожного учня класу до роботи на цьому етапі. Він полягає в тому, що кожен з учнів стисло записує на папері відповідь на запитання: «Які з тих знань, умінь, способів дій, що отримали на уроці, ви візьмете із собою для використання на інших уроках, у житті, для виконання домашнього завдання, тематичного оцінювання тощо?» Папірці з відповідями складають у рюкзак (справжній чи уявний). Вибірково знайомляться з відповідями.
«Синквейн» (сенкан) Синквейн – це вірш, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує чи віддзеркалює тему.
Самостійна робота у стилі «синквейн» допомагає учням у первинному сприйнятті теми, спонукає до проблемної роботи над текстом, розвиває творчі здібності, уяву дитини, вміння нестандартно мислити. Це своєрідна цікавинка філософського змісту, що вимагає ретельного обміркування на основі глибокого розуміння речей. Кожен може відчути себе поетом, виявити власний погляд на прочитане, почуте.
Синквейн вимагає певної побудови. Це поетична мініатюра з 5- ти рядків за такою схемою:
1 – й рядок – іменник ( тема мініатюри); 2 – й рядок – прикметник до теми; 3 – й рядок – дієслово чи дієслівні форми; 4 – й рядок – фраза, яка передає особисте ставлення до теми; 5 – й рядок – синонім до іменника в першому рядку. | 1. • Цезарь 2. • Хитрий, розумний 3. • Притягує, захоплює, править 4. •Став наймогутнішим диктатором Риму! 5. • Велика людина |
«Сократівське опитування» Цей метод застосовується для прояснення ідей, дослідження контексту, розгляду основ, визначення припущень і формулювання точки зору. Питання, які ставляться під час застосування цього методу можна поділити
на декілька груп.
Перша — запитання для прояснення:
• Що ви маєте на увазі, коли кажете...?
• Яке завдання ви збираєтесь виконувати...?
• Який приклад ви можете навести...?
• Чому ви сказали...? Як це стосується до...?
Друга група — запитання з припущеннями:
• Які припущення ви робите?
• Чому ви робите ці припущення?
• Ви припускаєте, що...?
Третя група — запитання, які визначають перспективу й точку зору:
• Чи є твоя точка зору щодо... ?
• Чи є твоя перспектива в тому, що...?
Четверта група — запитання, які визначають факти, причини та докази:
• Які твої докази для цього?
• Чому ти віриш у це? Наскільки ти впевнений у цьому?
П'ята група — запитання, які досліджують висновки та результати:
• Що є твоїм висновком?
• Що буде результатом, якщо це станеться?
• Яким буде ефект від цього?
«Тонкі та товсті запитання». «Тонким» вважається таке запитання, на яке можна дати точну, коротку відповідь, а «товсте» запитання потребує роздумів та розгорнутої відповіді. Цей прийом можна використовувати з іншими: запитальні слова,мозковий штурм, читання з зупинками. Формувати вміння краще починати з «тонких» запитань, адже дітям їх легше придумувати. З історії це можуть бути запитання, відповідями на які можуть бути слова «так», «ні», дата, ім’я, терміни, географічні назви, назва предмету або явища. На підставі «тонких» запитань учні вчаться складати «товсті».
SWOT – аналіз являє собою заповнення матриці, яка складається з 4 блоків, у центрі матриці записуємо факт, явище, проблему, яка потребує дослідження, а по бокам матриці
S – сильні боки явища, що вивчається (англ. strengths – сильний)
W – слабкі боки явища, що вивчається (англ. weaknesses– слабкий)
О – можливості використання (англ. opportunities – можливості)
T – загрози використання (англ. threats – загрози)
Немає коментарів:
Дописати коментар